Як радянська влада контролювала релігійні громади

журналіст
Радянські органи влади постійно намагалися контролювати життєдіяльність Церков, релігійних громад. Такий нагляд починався від фіксації релігійної спільноти, згодом процесу її реєстрації, вибору і складу керівного органу. Ось деякі дані про діючі релігійні громади РПЦ у м. Львові наприкінці 80-х років XX ст.
 

Кожна релігійна структура, як і державна чи громадська, повинна була отримати реєстрацію в органах влади, тобто набути статус юридичної особи. Релігійна громада подавала документи на реєстрацію, маючи в своєму складі не менше 20 осіб («двадцятка»). Тоді ж серед віруючих обирався їх повноважний представник – виконавчий орган. Саме він укладав відповідні трудові договори із священиком, іншими церковнослужителями чи працівниками, які обслуговували діяльність церкви, релігійної громади. Одночасно цей орган представляв релігійну громаду у всіх стосунках із державною владою, іншими організаціями та установами. Радянські владні структури постійно втручалися у питання добору членів виконавчого органу релігійної громади, їх участі в діяльності Церкви, віруючої спільноти. Як правило, сюди рекомендувалися люди старшого (частіше – пенсійного) віку або ж непрацюючі (із вагомих причин),  відповідною освітою.

 

Скажімо,1 липня 1986 р. виконавчий комітет релігійної громади церкви св. Миколая (вул. Б. Хмельницького, 28а) уклав трудовий договір. У ньому, зокрема, йшлося: «Ми, нижчепідписані: священик Хрептак Володимир Іванович, з одного боку, і виконавчий орган тої ж церкви  в особах Зубач Єви, Івах Анни, Марків Миколи, з іншої,  заключили, згідно із Положенням про устрій Руської Православної Церкви в СРСР, наступний договір.

 

1. Я, священик Хрептак Володимир Іванович, зобов’язуюся виконувати всі священичі дії і церковні обряди при церкві свято-Миколаївській у Львові, «не побираючи за це для себе ніяких оплат від віруючих, а всі надходження за виконувані мною церковні обряди буде отримувати виконавчий орган в особі касира.

 

2. Виконавчий комітет церкви свято-Миколаївської у свою чергу через церковного касира зобов’язується за відповідними відомостями виплачувати священику Хрептаку Володимиру Івановичу місячну заробітну плату в сумі 200 крб. (двісті) з тим, що податок від одержаної зарплати оплачує сам священик».

 

Наприкінці договору правдивість підписів його учасників завірялася печаткою церкви. Чинність договору підтверджував також благочинний м. Львова. Аналогічний договір із релігійною громадою уклав священик Ярослав Петрович Дуда. До складу виконавчого органу релігійної громади увійшли 12 пенсіонерів та 6 домогосподарок. Серед найстарших за віком – Нестор Бігун, Зубач Єва (обоє – 1906 р. н.), Анна Сташків (1908), наймолодша – Оксана Корда (1931). Один член «двадцятки» мав середню освіту, 3 –  незакінчену середню, 14 – початкову, інші – не вказали. У матеріалах архіву зберігся також опис культового і господарського майна, яке знаходилося на той час у свято-Миколаївській церкві м. Львова. Його особистими підписами ствердили священик Хрептак В. І. та Зубач Є. Ф.

 

Інколи у договорі, крім посилання на Положення про устрій РПЦ, одночасно вказувалася резолюція Управляючого єпархією від 23 березня 1962 р., № 299. Щомісячна заробітна плата священика була різною, очевидно, її розмір погоджувався обома учасниками договору. Скажімо, у свято-Михайлівській церкві (Сихів) вона становила 300 крб. До того ж тут виплачувалася одноразова аналогічна грошова доплата священику на лікування, а в разі досягнення ним 60 років – у подвійному розмірі. У виконавчому комітеті було 15 пенсіонерів. Найстаршими за віком були Д. П. Лісний (1898 р. н.) та О. М. Мельник (1902). Наймолодші – П. В. Кухаренко та О. В. Литвин (обоє – 1945 р. н.). Четверо членів «двадцятки» мали середню освіту, семеро – семирічну, один закінчив 6 класів, п’ятеро  – 4, двоє – 2, інші – не вказали.

 

У свято-Іллінській церкві (Львів-Кривчиці) служили священик Йосиф Григорович Чабан (щомісячна заробітна плата – 150 крб.) та псаломник Степан Костянтинович Сус (100 крб.).

 

Головою виконавчого комітету релігійної громади свято-Андріївської церкви (вул. Варшавська, 38)  було обрано Миколу Чауса, 1927 р. н., пенсіонера. Серед найстарших за віком у виконавчому органі були Анна Бала, Михайло Балич, Олексій Романишин (всі – 1907 р. н.). Наймолодшим був – Йосип Павлик (1949 р. н.). У жовтні 1988-го виконавчий комітет релігійної громади і священики Олександр Гнідець  та Григорій Собечко уклали трудовий договір.  Згідно з ним, священнослужителі отримували 150 крб. щомісячної заробітної плати. Таку ж грошову виплату вони отримували щорічно як грошову допомогу на лікування, а після досягнення 60 років – вона зростала до 300 крб. Аналогічний трудовий договір уклав псаломник Федір Крохмальний (щомісячна зарплата 50 крб.)

 

Виконавчий орган релігійної громади церкви св. Анни очолив Йосиф Барабах (1919 р.н., пенсіонер). До складу виконавчого органу увійшли 12 пенсіонерів. Серед найстаршого за віком – Василь Бубельник (1904), наймолодший – Михайло Матвіїв (1942). Священики храму – Василь Дубовий (згідно трудового договору отримав щомісячну винагороду 250 крб), о. Стефан Барбадин – 200, псаломник Микола Вульчин і паламар Іван Лазаркевич по – 50, господиня церкви Марія Яворська – 40, прибиральниця К. Ребізант – 30 крб. Виконавчий комітет релігійної громади церкви Воздвиження Чесного Хреста (смт. Рудно) очолив Михайло Кокоцький (1929 р. н., освіта 6 класів). Сюди також увійшли 8 пенсіонерів, найстарший за віком – Теодор Черепака (1909) і наймолодший – Іван Тріска (1940). Трудовий договір уклали священик Володимир Шевчук (120 крб.) та дяк Анастасія Павлів (60). Релігійна громада церкви Вознесіння (вул. Миронюка, 23) у складі «двадцятки» мала 12 пенсіонерів, 5 домогосподарок. Головою комітету обраний Матвій Тимо (1919 р. н.). Серед найстарших за віком – Ольга Панас (1907), Марія Березова, Роман Павлюк, Теодор Повалинський (всі – 1933 р. н.).

 

Звичайно, кожна віруюча людина мала і сьогодні має право виконувати відповідні функціональні обов’язки за дорученням релігійної громади. Це, так би мовити, відповідальна громадська робота. І тут не може бути будь-яких обмежень стосовно віку, освіти, професійної зайнятості і т. п. Єдиний пріоритет може мати тільки та людина, яка жертовно працює заради релігійної громади, своїх одновірців. Однак, органи радянської влади силкувалися не допускати до такої почесної роботи молодих людей, тих, які навчаються або мають вищу освіту. Чому? Очевидно, боялися підвищеної активності віруючих, їх законних вимог. Тому й ретельно переглядали списки членів виконавчого комітету релігійної громади, відстежували кожний їх крок, постійно прагнули знати про всі події, що відбувалися у середовищі релігійної спільноти.

 

Матеріал підготовлений на підставі даних Державного архіву Львівської області (ДАЛО). –Ф. Р-1332. –Оп. 3. –Спр. 535. –Арк. 106, 105, 104, 103, 100-102, 95, 88, 87, 86, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 17, 18,19, 20, 26, 27,30, 31.

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...
Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm