Друга річниця уряду Гройсмана: замість «жити по-новому» - брехня та маніпуляції

У квітні минає два роки відтоді, як прем’єр-міністром України став Володимир Гройсман. Усім нам він пообіцяв показати, як «управляти країною». А натомість, за час його урядування ми пережили черговий ріст цін, інфляцію, газову кризу, падіння гривні, арешти «майданівців» та чергові спроби підвищення комунальних тарифів.

У п’ятницю, 20 квітня, Гройсман мав публічно перед депутатами Верховної Ради прозвітувати про свою діяльність. Проте вже згодом з’ясувалось, що його звіт перенесли аж на червень.

Чому? Чи не тому, що Гройсману немає чим пишатися? Які успіхи продемонстрував діючий прем’єр на свої посаді? Про це кореспондент «Вголосу» запитав у екс-міністра економіки України Володимира Ланового, голови Комітету економістів України Андрія Новака, політолога Ярослава Макітру та політичного аналітика Олександра Кочеткова.

«Іноземні інвестиції у 2017 році в порівнянні з 2016 роком зменшились на третину»

Як ви оцінюєте два роки діяльності уряду Володимира Гройсмана?

Олександр Кочетков:

Два роки мало кому вдалося пробути на посаді прем’єр-міністра і зазвичай це ні до чого доброго не призводило.  Гройсман на своїй посаді починав доволі амбітно. Він обіцяв, що продемонструє, як треба керувати державою. Нам обіцяли покращення у медицині, соціальній сфері та іншому. І, на жаль, нічим позитивним уряд Гройсмана не відзначився. Якихось помітних зрушень у позитивну сторону - покращення економіки, сприяння розвитку технологій чи оновлення якихось галузей, інновацій в управлінні, покращення системи оподаткування – нічого цього не відбулося.

Володимир Лановий:

Уряд Гройсмана продемонстрував: це уряд не для українського народу, не для країни, не для держави, яка має ставати економічно незалежною.

Андрій Новак:

Щоб оцінити  роботу уряду і ситуацію в країні, можна проаналізувати три показники. Перший – це  обсяг прямих іноземних інвестицій. За підсумками 2017 року, обсяг іноземних інвестицій склав 2,5 млрд. доларів, що на 1 млрд. доларів менше у порівнянні з минулим роком. Тобто інвестиції скоротились на третину.

Другий критерій – це обсяг і якість співпраці з нашими міжнародними фінансовими партнерами. Нещодавно Міжнародний валютний фонд офіційно оголосив, що він скорочує програму фінансування України на 60%. Тобто ми отримаємо значно менші транші, ніж ті, які були передбачені на 2018-2019 роки. Це означає, що наші західні донори не довіряють владі.

Третій критерій – це напрямок трудової міграції та його динаміка. Ми бачимо, що трудова міграція з України з року в рік нарощується. А відбувається це зокрема останні два роки. Це свідчить, що економічна ситуація в Україні погіршується і люди не бачать у своїй країні перспективи. А тому за всіма трьома критеріями ми бачимо, що уряд працює неефективно.

Але ж Гройсман називає себе «реформатором», «господарником». Зокрема декларує ріст ВВП, середньої заробітної плати, підвищення соціальних виплат. Хіба цього немає?

Андрій Новак:

Насправді теперішній Кабмін можна назвати «урядом-поплавком», який тече за течією економічних подій, а не формує їх. Максимальний ВВП, який був за час роботи теперішнього уряду – 2-2,5%. Для нашої дуже низької економічної бази – це фактично нульовий рівень, особливо після падіння ВВП у 2014-2015 році на понад 20 %. Тобто теперішній ріст у розмірі 2% - це абсолютно невідчутно ні для громадян України, ні для підприємств.

Те, що уряд називає зростанням соціальних платежів, просто некоректно називати зростанням. Насправді, це часткова індексація тієї інфляції, яка відбувалась за останні чотири роки. Лише офіційна інфляція за цей період склала понад 120%. А тому те, що зараз піднімають зарплати і пенсії – це лише часткова компенсація інфляції за останній час. Тобто на тлі порівняння економічних показників 2013 року до реального підвищення соціальних стандартів ще поки дуже далеко.

«Динаміка росту реальних, а не номінальних доходів українців – найнижча у світі»

Володимир Лановий:

Щодо росту заробітної плати, то нам говорять про фактичну середню зарплату, яка включає зростання цін. Виключте зростання цін з росту зарплати, пенсій, допомоги та інших соціальних виплат і виявиться, що динаміка росту реальних, а не номінальних, доходів українців – найнижча у світі. І так вже третій рік. Адже інфляція випереджає всі інші доходи. А що стосується соціальної групи доходів, то тут взагалі нічого не росте.

ВВП в Україні ніяк не зростає. Бо ріст ВВП на 1% на рік, а це те, що було у минулому році, не можна назвати ростом. У економіці 1% - це цифра у межах статистичної помилки. Влада ж не показує реальні темпи інфляції. Якщо врахувати 16% інфляції минулого року, то це означає, що у нас немає і 1% росту ВВП. В уряді на паперах спеціально занижують ціни, щоб показати, що в нас нібито є ріст ВВП. А звідки цьому росту взятись? Ріст промисловості у нас зі знаком мінус, сільське господарство за зростанням доданої вартості у нас на нульовому рівні. Натомість зростає імпорт, торгівля та перевезення товарів та вантажів. А це означає, що у нас не виробляються матеріальні цінності, звідки можна брати додану вартість. Разом з тим збільшується кількість запозичень. А тому зростають обсяги імпорту. А внутрішня торгівля зростає тому, що у формулу уряд не заклав рівень інфляції. Вона визначається у номінальних цінах. Умовно кажучи, наша країна зараз не просто стоїть, вона вже лежить.

Матеріальний стан людей суттєво погіршується. Влада накручує зарплату, а в результаті маємо інфляцію. Борги по невиплаті заробітної плати ростуть. Адже уряд номінально підняв зарплату, а реально не дав бізнесу можливості заробляти і сплачувати своїм працівникам ці гроші. У нас немає зростання продуктивності, ВВП і доходів. А тому немає росту економіки.

Проте про це нам уряд не каже. Вони нас зомбують, розказуючи лише те, що їм вигідно.

Дуже часто можна почути, що у нас зростає внутрішній борг. У цьому є «заслуга» уряду Гройсмана?

Володимир Лановий:

У нас вкрай погана ситуація у банківському секторі та грошовій системі. Зараз знову друкують державні облігації, які йдуть на підтримку «Приватбанку» та державних установ, ростуть зовнішні борги. Державний борговий портфель – вкрай негативний, він вимагає 130-140 мільярдів гривень лише для його обслуговування. І замість того, щоб ми такі гроші витрачали на людей, на їхнє соціальне забезпечення  - ми витрачаємо це на обслуговування кредитів.

Зовнішні борги України щороку множаться: у минулому році, попри весь негатив, ми взяли ще 3 млрд. доларів через єврооблігації. Причому цей кредит ми брали під 8-9 %. Це небачено і нечувано. Виникає питання: а звідки брати валюту, щоб ці кредити виплачувати. У нас же її нема. Значить – знову братимуть новий кредит. Україна перебуває у валютному зашморгу: кожного року зростає борг і так ми наближаємось до дефолту. Адже у сумі нам потрібно сплачувати орієнтовно 8-9 млрд. доларів кредиту на рік. І виникає питання, як їх заробити, якщо у нас немає інвестицій, відсутня банківська система. Проблему вирішуватимуть ймовірно через дефолт.

«Малий і середній бізнес у нас активно придушується олігархатом»

У цивілізованих країнах світу, де є економічний розвиток, створюються всі умов для  діяльності малого і середнього бізнесу. Що для цього зробив уряд Гройсмана?

Володимир Лановий:

Малий і середній бізнес у нас активно придушується. Не забуваймо, що Україну контролює купка людей - олігархів. Вони домовляються між собою, урядом, президентом про ті чи інші дії. Для олігархів малий і середній бізнес є ворожою стороною. Бо тоді можлива конкуренція, покращиться якість надання послуг. А от олігархи звикли лише дерибанити державу через дешеві державні кредити, високі тарифи та монополістичні зловживання. Олігархат за сприяння влади продовжує  знищувати і виштовхувати малий і середній бізнес в Україні. Як наслідок, молоді немає де працювати і ми спостерігаємо за жахливою трудовою міграцією.

Як тоді, маючи такі негативні економічні показники, цей уряд і надалі «викручуватиметься»?

«Популяризація уряду здійснюється за рахунок статистичних маніпуляцій»

Андрій Новак:

Уряд вишукуватиме в статистиці якісь дані , які хоча б не погіршуються. А сама  популяризація уряду здійснюється за рахунок статистичних маніпуляцій.

Володимир Лановий:

Зверніть увагу на маніпуляцію: в уряді, кажучи про ріст пенсій, не називають мінімальні та максимальні виплати нашим пенсіонерам. Натомість нам говорять про те, що кільком мільйонам пенсіонерів підняли пенсії. Але якщо вони додали цим людям по 100 гривень, то хіба це ріст при такій інфляції? 

Перед нами розігрується вистава: нам кажуть про ріст і покращення, якого насправді немає у нашому житті. А коли ми не згодні, нас лякають «руками Кремля» і вигаданими терактами. І це все робиться з метою: хай бояться Путіна і не думають про те, чому бідніють.

Гройсман зумів протриматись на своїй посаді два роки. Це дуже суттєвий як для українських реалій термін. Хто «стоїть» за прем’єром?

«Народний фронт» допомагає Гройсману втриматись на посаді

Ярослав Макітра:

Той факт, що Гройсман зумів зберегти крісло прем’єр-міністра, не маючи своєї потужної команди – це дійсно парадокс. Щоб зрозуміти, як йому це вдалося, то варто пригадати час його перебування на посаді. Коли Гройсмана призначали, у Парламенті було 10-15 депутатів, яких можна назвати орієнтованими на нього. У той час основну підтримку йому забезпечив Петро Порошенко та Адміністрація Президента. Тоді для призначення Гройсмана у Парламенті була недостатня кількість голосів, тобто фракції БПП було замало. Але завдяки перемовинам, коаліція все ж надала йому підтримку.

На початку діяльності Гройсман мав низку конфліктів з міністрами від «Народного фронту». Але у процесі роботи він своїх опонентів зумів перетворити на союзників. Зараз міністри від «Народного фронту» у Кабміні – це і є група підтримки діючого прем’єр-міністра. Натомість частина команди Президента різко виступає проти Гройсмана.

Але «Народний фронт» має дуже низькі рейтинги і у випадку перевиборів, партія Яценюка втрачає все, що має, а це: влада, доступ до поділу грошових потоків тощо. Відтак тому цей політичний проект  змушений шукати партнерів.

Гройсман своєю чергою також шукає тих, хто б міг убезпечити його перебування при владі та дозволив би йому більш-менш самостійну гру. Зокрема, можливість відійти від контролю з боку Порошенка та його оточення. Завдяки такому алгоритму Гройсману і вдалося залишатись при владі. Він просто вдало балансує у цій політичні ситуації, паралельно створюючи собі капітал -  і не тільки політичний.

Олександр Кочетков:

Гройсмана призначав президент, тоді жодної політичної сили під прем’єром не було. А тому Порошенко розраховував, що діючий прем’єр-міністр буде повністю підконтрольний йому. Але в певний час Гройсман уклав неофіційну, але дієву угоду з «Народним фронтом», щодо координації дій. І партія Яценюка його й досі підтримує. «Народний фронт» фактично допомагає Гройсману втриматись на посаді.

Чи загрожує Гройсману відставка?

Володимир Лановий:

Гройсмана не відправлять у відставку тому, що Порошенку потрібен прем’єр, який буде слабкішим, некваліфікованішим і дурнішим за нього. Гройсман не має власної позиції, натомість опосередковано підіграє Порошенку, говорячи мантри про небачені економічні успіхи.

Олександр Кочетков:

Гройсман на посаді не через те, що він «господарник», а завдяки тому, що вибудувався вигідний для нього політичний розклад.  Зараз діяльністю Гройсмана не задоволені опозиція та Президент. На думку Порошенка, Гройсман недостатньо координує свої дії із Банковою. Адже прем’єр не погоджується з позицією Порошенка про те, що все позитивне зробив президент, а у негативному – винен уряд. Але Гройсману пощастило. Бо якщо у Парламенті є голоси щодо його зняття з посади, то  немає голосів для призначення будь-якого іншого прем’єр-міністра, який може влаштовувати президента. Тобто Верховна Рада не проголосує за людину, яка буде на 100% підконтрольна Порошенку.

Відтак маємо ситуацію, коли неможливо призначити іншого очільника уряду, а тому залишається, той , який нікому не подобається. Завдяки цій ситуації Гройсман тримається на посаді.

Але чим ближче до виборів – тим менше шансів у Гройсмана залишитись керівником Кабміну.  А особливо тоді, якщо він не погодиться повністю «лягти» під президента і пообіцяє йому взяти участь у його передвиборчій компанії. От тоді його можуть відправити у відставку. Але є ще одна проблема – протистояння між президентом і «Народним фронтом» загострюються. І якщо там не знайдуть порозуміння, то можлива політична криза. Тобто «Народний фронт» вийде з політичної більшості. А за таких умов станеться відставка уряду та дострокові парламентські вибори. Такий сюжет і досі можливий.

Ярослав Макітра:

Імовірність, що Гройсмана відправлять у відставку, є завжди. І вона дуже серйозна. Це стане зрозуміло після звіту уряду в Парламенті. В оточенні Порошенка багато хто незадоволений Гройсманом.  Бо прем’єр-міністр взяв «під себе» чимало фінансових потоків та активно впливає на них. Він контролює цілу низку важливих для оточення президента посад, зокрема ДФС. Окрім того, у команді президента є ті, хто зацікавлений у дострокових виборах. У Порошенка з Гройсманом теж неоднозначні стосунки. А тому, якщо Порошенку не вдасться реалізувати свої фінансові інтереси, а Гройсману не ділитиметься з АП, то питання виборів і відставки уряду цілком актуальне.

Марія Бойко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram